Сучасність диктує молоді багато можливостей для скоєння гарних справ і справ поганих. Часто ми є спостерігачами усіх видів діяльності. і більше всього ми є учасниками. 

Школа, спортивні секції, гуртки, все де є можливість проявлення нерівності і самовираження дітей, все уможливлює те, щоб діти булили один одного.

Сам процес булінгу - це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом. 

Прояви булінгу вкрай різноманітні (див. зображення), так само як і те, чому він вчиняється стосовно інших. 

Відповідальнсть дорослих - попередити прояв булінгу і, якщо він начвний, то сповільнити і ліквідувати сам процес. В цьому нам допоможуть принципи відносин не тільки з "нашими" дітьми, а і по відношенню до інших дітей. НА зображенні вони представленні як "Протидія булінгу" і заключаються в наступному:

* недискримінація за будь-якими ознаками;

* ненасильницька поведінка в міжособистісних стосунках;

* партнерство та підтримка між педагогічним (науково-педагогічним) колективом закладу освіти і батьками (законними представниками) малолітнього чи неповнолітнього здобувача освіти;

* особистісно-орієнтований підход до кожної дитини;

* розвиток соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;

* гендерна рівность;

* участі учасників освітнього процесу в прийнятті рішень відповідно до положень законодавства та установчих документів закладу освіти.

                  Дотримання цих принципів буде попереджувати розвиток булінгу серед учнів.

У свою чергу і батькам і працівникам закладів освіти рекомендується частіше обговорювати з вихованцями питання гідної поведінки, що несуть в собі повагу і прийняття до всіх оточуючих, і самим дорослим необхідно не забувати за поведінку, котру вони проявляють самі.

Рекомендовані наступні правила поведінки для учасників освітнього процесу:

1. Правила поведінки учнів базуються на законах України, постановах Міністерства освіти та науки України , органів місцевого самоврядування, Статуті школи.

2. Учень приходить в школу за 15-20 хвилин до початку занять, чистий і охайний, займає своє робоче місце з першим дзвінком, готує все необхідне навчальне приладдя до майбутнього уроку.

3. Не можна приносити на територію школи з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом зброю, в т.ч. ножі, вибухові, вогненебезпечні речовини; спиртні напої, сигарети, наркотики і інші одурманюючі засоби і отрути, а також токсичні речовини і таблетки.

4. Забороняється вживання непристойних виразів і жестів.

5. Не можна без дозволу педагогів або медичної сестри (за узгодженням з батьками) йти зі школи та її території в урочний час.

6. У разі пропуску занять учень зобов'язаний пред'явити класному керівнику довідку або записку від батьків (осіб, їх заміняють) про причину відсутності на заняттях. У разі пропуску більше трьох днів учень зобов'язаний представити довідку з медичної установи.

7. Учень школи повинен проявляти пошану до старших, піклуватися про молодших. Школярі поступаються

дорогою дорослим, старші - молодшим, хлопчики - дівчаткам.

8. Поза школою учні поводяться скрізь і усюди так, щоб не принизити свою честь і гідність, не заплямувати добре ім'я школи.

9. Учні бережуть майно школи, акуратно ставляться як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти і порядку на території школи.

10. До учнів, які привласнили чужі речі, застосовуються дисциплінарні стягнення. У разі спричинення збитку чужому майну, батьки учнів, які заподіяли збиток, несуть матеріальну відповідальність.

11. Учні, які знайшли втрачені або забуті, на їх думку, речі, належить здати черговому, який знаходиться на першому поверсі школи, черговому вчителю, класному керівнику або шкільній адміністрації.

12. Булінг є неприпустимою формою поведінки учнів у школі та за її межами.

13. Не дозволяється жувати гумку, учні можуть користуватися на урокахгаджетами лише для навчання.

14. Учень зобов'язаний виконувати домашні завдання в терміни, встановлені шкільною програмою.

15. На першу вимогу вчителя учень зобов’язаний давати щоденник.

16. Учень повинен щодня вести записи домашніх завдань у щоденнику.

17. Приносити на заняття всі необхідні підручники, зошити, інструменти і письмове приладдя.

З заходів, що заплановані заради запобігання булінгу є:

- Психопрофілактичні заходи "Булінгу - НІ!" з учасниками освітнього процесу.

- Просвітні публікації для ознайомлення з процесом булінгу і небезпеками цього процесу

МОЖЛИВІ ПОДАЧІ ЗАЯВ, ЩО БУДУТЬ КОНФІДЕНЦІЙНИМИ І НЕ ПІДЛЯГАТИМУТЬ РОЗГОЛОШУВАННЮ.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

Заяви небхідно писати на ім'я практичного психолога "Кравців Валентини Вікторівни"

У заяві необхідно описати ситуацію і всі модливі точні деталі відносин між булером-жертвою і пасивними учасниками-споглядачами.

Заяви передаються в адміністрацію.

Адміністрація і психолог у свою чергу будуть відреаговувати на ситуацію наступним чином:

невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;

повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

 Повідомляємо вам, що за ініціативи Координаційний центр з наданняправової допомоги та Міністрествао юстиції і науки України випустило чат-бот «Кіберпес». У чат-0боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу. Детальну інформацію, а також покликання для завантаження чат-бот у Telegram I Viber можна знайти на сайті Мінністерства  освіти і науки України за покликанням  https.//mon.gov.ua/ua/news/50-pidlitkiv-v-ukrayini-buli-zhertvami-ckuvan-v-interneti-prezentovano-chat-bot-kiberpes-dlya-dopomogi-u-borotbi-z-kiberbulingom

Також, інформуємо вас про те, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Змін до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України» від 25.06.2020 №488, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2020 року за №738/35021, дитина, яка вчинила боулінг (цькування)учасника освітнього процесу підлягає взяттю на профілактичний облік з метою здійснення заходів індивідуальної профілактики поліцейськими підрозділами ювенальної превенції 

Основною нашою зброєю у боротьбі з булінгом - це наша небайдужість і рішеня діяти, заради припинення цькування і насилля один над одним!

Зичу миру і благополуччя як духовного, так душевного, так і соціального.

Ваш практичний психолог - Кравців Валентина

Знову в реальності…

Наша сучасність змусила нас зустрітися з тим, що називається сидіти вдома, а поки ми звикли до такого стану, то знову ж так необхідно повертатися у соціум, відновлювати раніше здобуті зв’язки і розвивати, можливо, вже занедбані комунікативні навички.  

Батьки кожної дитини розуміють, що після карантину дитині важко буде відновлювати дружні зв’язки, а ще важче буде проходити соціалізація. але потіха втому, що є школи.

Щоправда експерт освітнього напряму Інституту майбутнього Микола Скиба зауважує, що соціалізація і спілкування  дітей відбувається не лише у школі, а в гуртках, у дворах, у соцмережах, у сусідських зв’язках тощо. Навіть більше – у школі соціалізація і спілкування  дуже часто можуть бути викривленими. “Буває, що дитина у школі навпаки замкнена, бо зазнає булінгу. На дитину може давити або оточення, або учитель, який своїми вимогами і авторитетом чинить психологічний тиск. Дитина шукає соціалізації через альтернативні джерела і часом проявляється там досить успішно. Тому я переконана, що відвідуючи спортивні секції, дитина відчуває свої досягнення і з кожним днем вона розуміє, що краща від учора. Моє вам підбадьорення в цьому непростому етапі і невеличкі рекомендації у побудові відносин з дітьми.

Після виходу з карантину вам так само складно як  і вашим дітям у підтримці мирної атмосфери вдома. запорукою цього є довіра і інтерес до дітей! І ось деякі способи вибудовування здорових довірливих стосунків:

·   Якщо не можете запобігти повстанню, очольте його

В різному віці у дітей проявляється цікавість до тих чи тих вад та шкідливих звичок. Дитині 5-6 років може бути цікавим щось вкрасти, підлітку - спробувати алкоголь чи сигарети. Перше, що робить дорослий, помітивши цю цікавість, - намагається заборонити, покарати, ще сильніше контролювати дитину. Іноді це спрацьовує. Але якщо ні - станьте на чолі втілення бажання дитини. В протилежному випадку очільником стане хтось інший, і тоді ви взагалі не знатимете, що насправді відбувається.

Приклад: дитина хоче вкрасти щось у магазині. Дозвольте їй це зробити, але попередньо домовтеся з охоронцем, щоб він одразу ж підійшов до вас і діяв за інструкцією. СТаньте режисером в цій ситуації замість впадати в стан власної правоти.

·     Пізнання проти секретів

Іноді дорослі вважають, що якщо в розмовах не торкатися тем алкоголю, сигарет, сексу, дитина і не буде цим цікавитися. Насправді ж все відбувається точно навпаки: що більше замовчувань, то сильнішаб цікавість. Важливо, щоб дитина знала про існування алкоголю, сигарет, наркотиків і могла вільно запитати про це батьків. Донести до дитини, якими бувають наслідки надмірного вживання можна без нотацій та “я краще знаю” наприклад, “випадково” завітати до найближчого бару в той час, коли відвідувачі вже дійшли до потрібного стану і поводяться відповідно. Або час від часу проходити разом повз “наливайку” і звертати увагу дитини на стан та поведінку її відвідувачів.

·          Творчий підхід замість примусу

Буває, що дитина капризує і не хоче щось робити. Якщо ситуація не припускає компромісів (треба швидко одягатися, щоб не спізнитися в садочок чи школу, треба приймати ліки відповідно курсу тощо), проявіть творчий підхід.

Приклад. Дитина вередує, не хоче одягатися, чистити зуби. Спитайте, хто першим почистить зуби її щіткою: ви, тато чи кішка. Запропонуйте на вибір декілька футболок: в котрій з них підеш? Дитина не хоче пити ліки. Знайдіть кілька різних мірних ложе ложечок і скляночок. Запропонуйте на вибір, з чого зараз дитина буде пити ліки.

·                    Правда замість перехвилювання

Часто трапляється таке, що батьки занадто захоплюються своєю дитиною і розхвалюють мало  не кожен її крок. Тато з захопленням каже синові, що ніде не бачив такого швидкого бігуна, як він. Мама з щирою усмішкою каже доні, що вона - найкраща художниця в світі. Діти вірять цим похвалам. А потім йдуть до школи. І раптом з’ясовується, що інші діти бігають швидше, малюють краще… На замагання відбирають не за татусевим словом, а за показниками секундоміра. на виставці висять малюнки не того, кого мама похвалила, а того, в кого рівень майстерності вище. В цей момент дитина починає аналізувати; “Тато казав, що я - найкращий бігун, а насправді це не так. А ще він казав, що треба вмиватися, робити зарядку, чистити зуби. Виходить, це теж неправда?” Таким чином дитина для себе сформулювала цілком вагому причину не довіряти батькам.

Що повинні відчувати батьки, щоб говорити  дитині правду про неї? Впевненість. Треба розуміти: те, що доня погано малює, не привід не бути хорошою людиною. Якщо син не бігає швидше за всіх, то це не привід не бути хорошою людиною. Бути хорошою людиною не означає бути ідеальною. Це дуже важливо! Насправді “бути ідеальними дітьми” в перекладі з батьківської означає “бути зручним”. Тобто якщо дитина зручна для батьків - вона ідеальна. Але це не правда, це брехня.

Тому, коли ми обманюємо своїх дітей, вони починають в своєму лексиконі використовувати фразу “ти мене обдурила”.

·                    Перемовини замість заборони

В деяких ситуаціях батькам здається, що легше заборонити без зайвих пояснень, покарати, змінити плани і просто поставити дитину перед фактом. якщо на меті є руйнування довірливих стосунків - вибір цілком вдалий. Якщо ж вам важливо зберегти довіру дитини, потрібно бути мудрішими. Головна задача батьків - навчати в будь-якому стані. НЕ принизити дитину, щоб та страждала, а навчити. Покарати - не головне завдання батьків. Але і навчити вони зможуть лише коли будуть в правильному стані, коли їхня дитина зможе їх почути.

Приклад1. Дитина намагалася поцупити іграшку з магазина чи садочка. Можна насварити дитину і покарати її, а можна спробувати поговорити. Наприклад: “Ти знаєш, коли я була маленькою, я теж хотіла собі багато іграшок. Я навіть зараз хочу нову сукню, уявляєш? Але як ти вважаєш, лише ти хотів цю іграшку чи інші діти також? Яким чином ти можеш чесно отримати цю іграшку?” ДАйте дитині можливість придумати варіанти. 

Приклад 2. Дитина просить черову іграшку, і батькам очевидно, що нової забавки вистачить на пару днів, запропонуйте порівняння: розділіть аркуш паперу на дві колонки. В першу колонку впишіть іграшку, а вдругу - те, що можна придбати на ті ж гроші (сюди ж давайте походи в кіно, подорожі).

Приклад 3. Батьки пообіцяли сходити з нею в кіно чи зоопарк, але в силу якихось обставин не можуть виконати обіцянку. зазвичай батьки починають виправдовуватися, обіцяти сходити завтра (але і завтра нічого не відбувається). Але насправді головне те, як ви про це скажете. Ви можете сісти навпроти дитини і сказати: “Синку, ти знаєш, така справа. Мені дуже шкода, я розумію, що ти зараз відчуваєш. Мені неприємно самому, зараз я можу для тебе зробити ось це, ось це і ось це. Я беру на себе зобов’язання (зобов’язання це не обіцянка, це зобов’язання), що ми з тобою сходимо туди, куди я тобі обіцяв”. Дитина, котра бзвикає що в ситуаціях форс-мажору батьки все пояснюють нормально, по-людськи, буде чинити так само. Разом з тим вона навчиться розуміти, що не все буває так легко, як хочеться.

·                    Партнерство у прийнятті рішень

Однією з важливих компетенцій батьків, яка пов’язана з довірою, є підготовка дитини до життя в нестандартних ситуаціях. Часто дорослим зручніше і легше швидко обрати рішення і діяти, нічого не пояснюючи дитині. Але в такому випадку дитина не навчиться мислити нестандартно і буде губитися у тих життєвих ситуаціях, які не вписуються у звичайний хід подій. Саме тому важливо залучати дитину до прийняття рішень, вислуховуючи її пропозиції, заохочувати до нових дітей.

Приклад. Вийшли з дитиною в магазин, забули ключі вдома. Що робити? Не поспішайте, дайте дитині можливість взяти участь у пошуках рішення. Якщо його ідеї невдалі (видертись на дерево, а з нього - на балкон, бо лише третій поверх), пояснюйте, чому ця ідея не спрацює, але без посміху чи роздратування. Шукайте вихід разом. ТАк дитина звикне до того, що вона - повноправний член родини, її думка важлива, вона має право голосу.

·                    Подяка дитині

Словесна подяка - це простий спосіб дати дитині зрозуміти, що її помічають, цінують. поважають. Без пафосу чи надмірного захоплення (ми майже дійшли висновку, що це зайве) але з повагою і любов’ю. В українській мові є багато варіантів вираження ступеню вдячності: дуже дякую, красно дякую, файно дякую, вдячний тобі - виберіть ту форму, яка вам більше відгукується, та впроваджуйте її в життя.

·                     Прийняття замість очікувань

Щойно у батьків з’являються очікування від дитини (якою вона має бути, як має вчитися, як одягатися, з ким дружити), вона стає об’єктом.ю від котрого вони залежать. Як почуваються батьки, коли їхня дитина - об’єкт залежності? Кол вона відповідає їхнім очікуванням, в батьків піднесений настрій, вони стають дуже щасливими мамою або татом. Але якщо раптом дитина не відповідає очікуванням? Тоді батьки враз перетворюються на дуже нещасних. Та ідеальних дітей не буває, так чи інакше в певних аспектах дитина не відповідатиме очікуванням дорослих, і тоді виходить, що дорослі самі себе прирікають на нещастя.

Що ж обрати замість очікувань? Прийняття і віру. Прагнення не покарати, а навчити, почути, стати ближчим до своєї дитини.

Звісно, якщо досі у вашій родині був запроваджений інший стиль спілкування, знадобиться деякий час для переходу на нові рейки. Дайте час собі та дітям, не форсуйте та не засмучуйтеся якщо спершу ваші спроби поговорити будуть сприйматися з недовірою. З часом все стане на свої місця. Починати варто з малих дій: попросіть дозволу з дитини посидіти поруч з нею. Поступово підключайтеся до її процесів, заводьте розмову, бережно підходьте до теми, яку вам важливо обговорити. Розповідайте про свої почуття та діліться досвідом - дитині важливо розуміти, що і у вас були такі ж бажання, страхи та сподівання, як у неї, а отже вона не сама. В підлітковому віці вміння довіряти батькам та говорити з ними вільно на всі теми може стати чи не найголовнішим скарбом.

І ще одна дуже важлива деталь: наші діти - то чудові вказівки нам, дорослим, як найкоротшим шляхом дійти до щасливого і гармонічного життя. Якщо дитина схильна до крадіжок, батькам варто подумати, де в своєму житті вони так само крадуть - канцтовари з роботи, час та увагу колег або партнерів, ухиляються від податків. Дитина, котра бешкетує і не слухається дорослих, - знак для батьків звернути увагу на власне вміння домовлятися, дотримуватися правил, дослухатися до власних батьків.

Отже все що нам потрібно, аби досягти благополуччя в сімейних стосунках - це трошки терпіння і мудрості, ну і, звичайно. довіра.

З повагою, ваш практичний психолог Кравців Валентина

Звертатися за телефоном 0665079107

Час для безкоштовних консультацій: вівторок і п’ятниця з 15:00 по 17:00

ПРИРОДА ОБРАЗИ

АБО ЯК ДІТИ ВЧАТЬСЯ ОБРАЖАТИСЯ

Чи є образа вродженої емоцією - питання спірне, в будь-якому випадку маленькі діти ображатися ще толком не вміють і енергійно цьому навчаються.

Для дітей, образа - природний засіб тиску на близьких людей - батьків, друзів, братів і сестер. Дорослішаючи, люди починають розуміти, що образа - НЕ цивілізований спосіб вирішення розбіжностей, і вчаться жити без образ. Однак дорослішають не всі, і якось реагувати на образи оточуючих доводиться все-одно.

Образи - не вроджена емоції, а соціальний інструмент, результат соціального навчання. У немовлят в арсеналі є вроджене, поведінково досить просте, стан агресії, а складну поведінку образи їм освоїти ще належить. Діти швидше вчаться ображатися там, де їх оточення (в першу чергу батьки і бабусі) образи від них чекає, їх вже заздалегідь бачать і інтерпретують найрізноманітніші їх емоції і їх поведінку, як образу. Не як страхи, не як тиск на дорослих, а як нещасну і гірку образу.

"Маленький мій, йди сюди, не плач ... Хто тебе образив ?!" - Якщо батьки шукають приводи дитині поспівчувати і дитини пошкодувати, вони ці приводи знайдуть, дитини ображатися навчать і скоро будуть втішати постійно ображається дитини.

Мама любить, тато відповідальний. При цьому, як батьки, вони не вдивляються, і на тлі цього дочка вивчила образи і активно ними користується. Дівчинка поводиться недобре, але її поведінка спровоковано батьками. Батьки ж її поведінка - підкріплюють.

В оточенні недалеких дорослих ображатися виявляється - вигідно. Приміряють до себе образу і пробують її користуватися діти вже з однорічного віку, але поки це рідкісні епізоди. Всерйоз, грунтовно діти вивчають образу в віці зазвичай від 2 до 5 років, шаблонно або творчо переймаючи за зразками від інших дітей, іноді і більше дорослих. Ображене вираз обличчя і скривджені інтонації - одна з найпростіших для впізнавання емоцій, мабуть в силу повсюдного поширення.

Традиційна форма дитячої образи: «Якщо ти цього не зробиш, я на тебе ображуся».

Образу зазвичай використовують для звинувачення інших у нанесенні образи.

Ситуація. Дівчинці років п'ять, на своєму триколісному велосипеді вона їхала вільно, не замислюючись. Зупинилася і, підвівшись на велосипеді, спокійно і дзвінко крикнула подрузі: «Я бачити тебе не виношу!» - Схоже, цю фразу вона почула в якомусь серіалі, фраза їй здалася сильною, дієвою, і вона її приміряла: чи буде це мати ефект? Подруга, втім, повернулася до неї байдужою спиною. Нічого, наша дівчинка буде вчити образу день за днем, буде знати вже багато фраз образи, вивчить до них правильні гірко скривджені інтонації і навчиться все це інсценувати ситуативно. Через рік, можна бути впевненим, вона буде вже майстром образи.

Діти починають користуватися образами просто тому, що образи - працюють. На них - реагують. Діти користуються образою в достатній мірі довільно, можна сказати - усвідомлено: вони знають, кому вони ображаються і навіщо. Даремно, даремно, нікому - так нерозумно маленькі діти практично не ображаються.

Ситуація. Сину зараз три роки. І він уже чудово освоїв образу. Коли йому щось не подобається, наприклад, як поводяться дорослі поруч з ним, він лягає на підлогу обличчям вниз, закриваючи обличчя руками, при цьому періодично визирає з під долоньок в пошуках глядача. Якщо бачить, що на нього дивляться - ображено ховається назад в долоньки. Особа нещасна- губи надуті, очі сумні.

У такій ситуації найефективніший спосіб - не звертати уваги, дитині просто набридає демонструвати образу. також можна спокійно про 'ясніть, чому не можна / неможливо дати те, що він хоче отримати, і «валяння на підлозі» йому в цьому випадку не допоможе ".

Втім, з часом між дітьми з'являються відмінності. Є діти, які вже з двох років ображаються практично усвідомлено і легко відповідають на питання: "Ти кому ображаєшся? Навіщо ображаєшся?". Їх образи мають на меті, це образи "для того, щоб". На відміну від таких дітей-маніпуляторів є діти прості, які швидше за традиційно реагують так, як прийнято між дітьми. Їх образи можуть бути схожі на адресні і доцільні, насправді такі діти не можуть відразу відповісти на питання "Навіщо ти образився?", Тому що вони дійсно ображаються не «Навіщо", а "Тому що": "Тому що він мене обізвав! "

Згодом, а саме з підліткового віку, почуття образи закріплюється вже як у великій мірі мимовільна емоційна реакція. Відзначте це: почуття образи виникає не стихійно, чи не природно, образа вчить суспільство так само, як володіння мовою або вмінню готувати.

Дівчат навчають, на що ображатися можна, а на що не можна. Молодих людей вчать, які образи дівчат правомірні, обґрунтовані, а на які уваги звертати не потрібно, нерозумно.

Образи - результат звички і виховання, і люди, які звикли трохи що ображатися, отримують назву образливих. Самі образливі зазвичай впевнені, що вся справа в оточуючих, які відносяться до них недоброзичливо, навколишні ж бачать в образливих людей або наївних маніпуляторів, або погано вихованих людей.

Ображаються і чоловіки, і жінки, проте частіше образи характерні для жінок, ніж для чоловіків, можливо в силу звички жінок жити почуттями.

"Образа має більше влади над жінкою, ніж любов, особливо якщо у цієї жінки благородне і горде серце ..." - це іронічне зауваження нагадує нам про те, як жінки схильні свою образу захищати і представляти як природну, нормальну і гідну реакцію. Втім, чим більше серед чоловіків суб'єктів з психологією дитини, тим більшою мірою образи поширюються і серед чоловіків. Розумні і дорослі люди, навіть якщо колись ображаються, розуміють свою неправоту і від цієї в цілому непродуктивною звички намагаються відучитися.

Дорослі та успішні люди ні на кого всерйоз не ображаються. Замість образи можна спірну ситуацію з людиною обговорити, звернутися з проханням, а в разі необхідності тиску попередити про свої подальші дії: «Якщо ти цього не зробиш, мені доведеться зробити ось це».

Зауважимо, що тиск - не найефективніший засіб впливу, жити багатше і різноманітніше. З іншого боку, зовсім відмовлятися від образи також виявляється невірним: мову образи люди добре розуміють, і в деяких ситуаціях почуття образи може бути соціально прийнятним і досить ефективним засобом управління міжособистісними відносинами.

Напевно, все таки важливіше вчити тому, що ображатися - нерозумно в принципі, у дорослих і цивілізованих людей є інші способи налагоджувати відносини один з одним.

Якщо ви дорослий, душевно здоровий і вихована людина в оточенні таких же красивих людей, вам образи будуть не потрібні і ви з ними стикатися самі не будете. Коли розберетеся з собою і ображатися в основному припиніть, починайте наводити порядок зі своїми дітьми.

Питання "Чому ображаються наші діти?" краще замінити на "Навіщо ображаються наші діти?", після чого серйозно запитайте себе:

"Дозволяю я своїм дітям ображатися?" і "Які інші погані звички я дозволив своїм дітям?"

Якщо ви своїх дітей любите, то скоро образи у своїх дітей ви припините: в їхньому житті вони будуть їм заважати. Ми не обіцяємо, що все пройде у вас легко, але пізніше, в майбутньому, ваші діти скажуть вам спасибі. І у вас почнеться світле життя - життя без образ.

15 вправ для дітей і дорослих

(повернення опори, стабілізації після стресу)

Коли діти займаються у спортивних гуртках вони фізично розвинуті, мають навички самодісціплини та можливість "виплиснути" набуту енергію у ході тренувань.

А ще, діти які відвідують спортивні гуртки, завжди мають доброго друга, мурдрого наставника та справедливого вчителя - тренера.

Нажаль, в умовах карантину, діти вимушені знаходитись вдома. Але в усьому, при бажанні, можна знайти плюси.

Ось так, наприклад, при карантині як діти, так і батьки, мають можливість зрозуміти наскільки важливі й цінні заняття у спортивних гуртках.

Зрорзуміти це добре. А що робити? - займатися вдома, підтримувати зв'язок із керівником гуртку та старанно виконувати рекомендовані фізичні вправи.

А ось для психологічного здоров'я, пропонуємо для Вас та Ваших дітей цікаві вправи, які підійдуть для усіх, без вікових обмежень!

Це дуже прості ефективні практики, які корисні як дітям, які пережили травматичний досвід, так і для профілактики.

Нашим діткам підтримка потрібна частіше, ніж ми можемо собі уявити.

У будь-який складний час дитина шукає опори в батьках, якщо самі батьки в дисбалансі, він(вона) або стає «потеряшкою», йдучи в більш дитяче, більш інфантильне стан, або сам стає опорою для своїх батьків - дуже швидко дорослішає.

І в першому і в другому випадку напруга і навантаження може розрядитися непередбачувано в емоційної спалаху, в бурхливої реакції на щось незначне з нашої точки зору.

1. Малюємо долоньки. Простий спосіб безпечно повертатися «в себе» - обмальовування долоньок і будь-які ігри з долоньками. Відбиток долоні - це перша ідентифікація малюка, перші відбитки брудної долоні на шпалерах - це перше «Я є в світі». Відбитки в тесті, глині, піску, будь-який крупі, відбитки на папері. Вирізання, розмальовування долоньки - це відчуття і заповнення внутрішньої території. Долонька - як мандала, що повертає і зміцнює «Я».

Долонька - уособлення всього тіла дитини. А потім, і його самості. Коли нам потрібно допомогти

дитині повернути можливість кордонів і одночасно безпечного контакту - ми для нього придумуємо ігри, де долоньки різних діток могли б стикатися, плескати, торкатися один до одному. Де пальчики могли б вітатися, де вони торкалися б один до одного ребром, тильній стороною, тощо.

2. Прянична людина. Дітки, які пережили травматичний досвід, можуть не допускати дотиків, боятися фізичного контакту. З ними можна і потрібно - намалювати «пряникового чоловічка» і його розмальовувати.

З підлітками можна описати контури тіла на шпалерах, можна купити промислові іграшки, на яких можна малювати і потім змивати намальоване.

3. Ліплення. Обов'язково ліпити - з глини, тіста, гірше - пластики і пластиліну. ліплення трансформує напруга, знімає затиски, дає відчуття контролю (що важливо для тих, хто втратив контроль над ситуацією, життям, реальністю), ліплення корисна при будь-яких психосоматичних хворобах.

4. Робимо ляльки. Кожен раз, коли ми щось «творимо» - ми творимо - творимо, повертаємо себе. Лялечки з ниток, прості мотанки, чоловічки з поролону (або з губок для миття посуду), виліплювання лялечок і фігурок з тесту-глини - все це дуже дієва терапія.

5. Турбота про ляльку. У разі, якщо дитина почала вести себе, як дитя більш молодшого віку (так

підсвідомість намагається повернути безпеку). Якщо в руках у дитини виявиться щось, що «менше»

його, щось, що сприймалося б як дитинча більш молодшого віку - лялечка, маленька машинка, іграшковий звіря, навіть клубок ниток - сам дитина автоматично переміщається в більш дорослу позицію.

6. Граємо в дерево. Дітки, які пережили стрес, часто перестають відчувати контакт ніжок з землею (Втрачають опору, приземленість). З ними добре грати (малювати, ліпити, пританцьовувати) квіти і дерева - приділяючи увагу коріння і міцному стовбуру.

Ще можна грати в «вирощування велетенських ніг »- уявляючи, що ноги стають величезними і міцно утримують в рівновазі, не даючи розгойдуватися від вітру (вітер - це метафора змін, подій, на які ми вплинути не можемо), чим яскравіше ми представимо (намалюємо, помассіруем) ці велетенські ноги, тим сильніше ефект. Спати краще укладати таких діток теж, даючи опору ніжок (наприклад, між іншим під ноги скручений в валик рушник).

7. Що у тебе в руці? Діти, які пережили травматизацію, намагаються все контролювати. З ними важливо говорити про плани, складати розкладу, робити колажі мрії та інше. Важливо пам'ятати, що в

практиках вони не закривають очі, боячись послабити контроль. Багатьох дорослих дратує, що вони

весь час щось крутять у руках (гублячи і ламаючи). Для того, щоб зняти напругу в ручках, одночасно послабити контроль і повернути безпеку - потрібно дати дітям в руки масажне колечко, еспандер, хлібний м'якуш, кульки наповнені борошном.

8. Сейф для страхів. Для того, щоб акуратно доторкнутися до теми страху, дати дитині відпочинок і контроль над страшними спогадами і снами: можна спорудити (намалювати, виліпити, зробити з коробки) сейф для страшних спогадів. Не називаючи спогади - дати метафору - просто зім'яти папір, або взяти темні аркуші паперу, камені, шишки і скласти їх в сейф. Ключ від якого буде або у дорослого, або у самої дитини. Зробити з сірників і різнокольорових ниток «ловців снів »або вирізати ажурну сніжинку - яка, як фільтр, вбирала б страшні образи, які не підпускаючи їх до дитини

9. Ангел. Вирізати з паперу ангела. «Якщо я зіткнувся з досвідом, в якому батьки, інші дорослі не можуть мене захистити - я шукаю опори в чомусь більшому, ніж людські можливості ». Наприклад, універсальний символ - ангел. Якого можна назвати (роблячи його більш живим і особистим) повісити над ліжечком, на стіні або зробити гірлянду з ангелів.

10. Будуємо будиночки. Дитинка шукає притулку в «спочатку безпечному місці» - матці. З дитиною

корисно робити халабуди, будиночки, грати в хованки, така дитина любить перекриватися ковдрою або

простирадлом. Мені дуже подобається тілесна практика - «колиска», яка і повертає контур безпеки і дає ресурс - дорослий сидить на підлозі, обіймаючи сидить перед ним дитини за спинку (обхоплюючи ногами і руками), трохи погойдуючись і шепочучи щось тепле в вушко.

11. Малюємо. Будь-яке малювання і роблення будиночків повертає відчуття кордонів (але дуже акуратно -якщо відомо, що будинок дитини був зруйнований).

12. Кнопка радості. Тілесна гра - кнопка радості. Для безпечного повернення контакту з тілом.

Дитина, не кажучи партнеру, придумує звук (песенку- пісеньку). Задумує місце на тілі - кнопку, яка б, якщо до неї доторкнутися, включала б цей звук. Партнер по грі, м'яко торкаючись до тіла, повинен знайти цю кнопку. Потім дитина шукає кнопку, яку загадав партнер.

13. Крило ангела. Коли дитині потрібно відчути безпеку, відсторонитися від великого кількості людей, відчути підтримку - можна покласти праву руку на ліве плече. (Так позначається особиста територія і виникає відчуття дотику одного-о-пліч)

14. Сумне деревце. Дітки часто не можуть попросити про підтримку і пояснити, що їх турбує. якщо дитини «перетворити» в деревце, яке ображено, пошкоджено, сумує - і запитати, що для нього зробити - поставити опору- паличку (себе), підв'язати гілочку (погладити по ручці), полити (Погладити зверху вниз), поставити паркан (стати навколо) - дитина отримає необхідний ресурс.

15. Розфарбуємо. Дітки в стані тривоги можуть боятися малювати щось на «вільну тему». їм можна давати розмальовки з чіткими «жирними» кордонами. Можна з ними малювати всередині паперової тарілки, малювати нестандартними «пензликами» - спонжиком, ватяними паличками, зубними щітками. Наступний етап - капати акварельною фарбою на вологий папір. Потім, обводити висохлу форму, придумуючи, на що ця форма схожа.

Як зберегти здоровий глузд в період пандемії

З метою запобігання поширенню коронавірусу      (COVID-19) українців перевели на дистанційну роботу та навчання. На хвилі тривоги люди буквально атакують аптеки та супермаркети. Експерти намагаються донести інформацію:

Оскільки головна рекомендація для всіх – самоізоляція, обмеження контактів з людьми, необхідно прискіпливіше планувати всі свої «візити» в соціум, щоб зайвий раз не зіткнутися з потенційними носіями вірусу. Тим, хто чхає або кашляє в громадському транспорті, варто пам’ятати правила етикету – обов’язково прикриватися. А їх супутникам не треба різко реагувати, необхідно ставитись один до одного з повагою. Щодо магазинів, намагайтеся не піддаватися панічним настроям. Краще заздалегідь скласти список необхідних товарів та суворо його дотримуватись.

Уникайте можливості  зайвий раз з’являтися в місцях масових скупчень, так як і збиратися великими компаніями.

Дотримуйтесь порад лікарів:

• частіше мийте руки;
• одягайте маски в суспільних місцях;
• в разі поганого самопочуття викликайте лікаря.

Замість рукостискань та обіймів можна вигадати інше креативне привітання. Зараз кожен всередині себе повинен ввімкнути турботливого татуся (матусю), котрі можуть попіклуватися про себе і оточуючих.

Дотримуйтесь і так званої «медіа гігієни» – отримуйте інформацію лише з достовірних джерел.

Будь-яка ситуація невизначеності викликає тривогу, в результаті якої людина може почуватися у розпачі. Є й такі, хто абстрагується та робить вигляд, що нічого не відбувається. Можна порадити декілька варіантів покращення ситуації.

Заблокуйте сайти, звідки постійно надходять негативні новини. Якщо вам цікаво відслідковувати кількість хворих, робіть це один раз на добу, не варто моніторити постійно. Якщо ж нав`язливі думки не покидають, дайте собі трохи часу зануритись у них. Тривога може бути і за межею норми, коли людина відмовляється виконувати свої соціальні ролі. В такому випадку допоможе лише спеціаліст.

Зараз у кожного з`явилась можливість попіклуватися про своїх близьких, приділити більше уваги спілкуванню з ними. Варто зробити те, на що завжди не вистачало часу: прочитати книгу, зайнятися йогою або почати практикуватися у дихальні гімнастиці.

Напевно, після зими доречно організувати вдома генеральне прибирання і щось обновити. Можна зателефонувати  друзям. Або ж розібратися в собі та поставити нові цілі.

Можливо, цей вірус говорить нам, що ми багато чого забули в рутині.

Сьогодні час зупинитися і подумати.

Якщо у вас проблеми з самоорганізацією, краще притримуватсь звичного режиму. Заводити будильник на той же час, що й завжди. Всі важливі справи виконувати в першій половині дня. Вставати з ліжка як в робочі дні, інакше існує ймовірність скотитися в лінь та безділля. Школярам  варто виконувати завдання та освоювати навчання в інтернеті (відео уроки, лекції - все це є в вільному доступі).

Коли люди піклуються про себе, про своїх близьких, намагаються дотримуватись всіх правил, вони спільно борються з проблемою. Така відповідальність не дозволить вірусу здолати нас. Наприклад, якщо один ходитиме в масці, це навряд чи допоможе. Наодинці таку глобальну проблему не вирішити.

Пам`ятайте, варто залишатися оптимістом навіть у найскрутніший час. Продовжуйте вірити у краще.

До речі, психологічна служба Дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 4, під час карантину продовжує надавати консультації всім бажаючим учасникам освітнього процесу в  on-line режимі.

Телефон за яким ви маєте можливість отримати консультацію від практичного психолога:

066 882 30 42 Євгенія НЕДЕЛЕВИЧ.

Міцного всім фізичного та психічного здоров’я!

5 веселих ігор для всієї сім'ї під час карантину

Найрадісніші моменти в житті сім'ї часто пов'язані з веселими іграми. Під час гри сім'я збирається разом, і у дітей з'являється чудова можливість зблизитися з батьками і легко придбати нові навички.

Тому, пропонуємо Вам 5 оригінальних ідей ігор для всієї родини. Більшість з наших улюблених ігор для всієї сім'ї не варті ні копійки, зате наповнені сміхом і радістю.

1. Пошук Скарбів

Гра «Пошук Скарбів» може створити велику метушню. Але зате так набагато веселіше! Суть гри полягає в тому, щоб знайти захований "скарб" швидше за інших учасників. Перед початком змагання всі гравці повинні покинути кімнату, щоб ведучий міг заховати "скарб" (наприклад, маленьку іграшку, наперсток або монетку) в потаємне місце. Потім, всі гравці повертаються в кімнату, і пошук починається!

2. Музичні Стільці

 Проводити конкурс Музичні Стільці непросто, особливо якщо старші члени родини грають з маленькими. Дитині буде дуже важко похапцем залізти на занадто високий стілець, і іншим доведеться його чекати. Тому краще проводити цю гру для всієї родини вдома, не використовуючи стільці, так як це дозволить вам просто плюхнутися на підлогу, коли музика зупиняється. Тоді малюк зможе нарівні змагатися з дорослими (або навіть мати невелику перевагу, завдяки його маленькому росту).

3. Гра для всієї родини з підручними засобами

Веселі ігри для всієї родини не вимагають дорогого обладнання. Навіть простий туалетний папір можна використовувати для величезної кількості розваг. Пограйте з дітьми в доктора, накладаючи пацієнту "бинт" з туалетного паперу. Перетворитеся в страшного зомбі, в мумію на Хеллоуїн або в милого сніговичка, обмотавши туалетним папером з ніг до голови.

Дивно, скільки веселих ігор можна придумати за допомогою різних елементів туалетного паперу. Збережіть втулки від туалетного паперу, щоб організувати ігри вдома для всієї родини. Можна позмагатися, хто побудує найвищу вежу з втулок, або використовувати їх для різних виробів.

4. Що в посилці?

«Посилка»- це популярна гра на дитячих вечірках. Ви можете взяти її за основу, але трохи полегшити собі завдання при підготовці. Замість того, щоб мучитися з 30 шарами обгорткового паперу, візьміть мішок і покладіть в нього різні кумедні костюми. Передавайте мішок по колу, поки музика не зупиниться. Людина, в чиїх руках залишився мішок, повинен не дивлячись витягнути з нього костюм і надіти його. Катання по підлозі від сміху гарантовані!

5. Качка, Качка, Гусь

Деякі ігри для всієї родини будинку можуть дати фору тренуванні в спортзалі!

Наприклад, Качка, Качка, Гусь - це ідеальна гра для великого родинного кола. Всі учасники сідають у коло, крім одного. Він обходить коло за спинами гравців, торкаючись по черзі плеча кожного учасника і кажучи "качка". В якийсь момент, він говорить комусь "гусак", і ця людина повинна швидко вскочити на ноги і знайти нове вільне місце. У цей час ведучий і інші гравці будуть намагатися зайняти його місце. Той, кому вільного місця не залишиться, стає ведучим.

Ці веселі домашні ігри для сім'ї є доказом, що чим простіше гра, тим веселіше. Після всієї метушні прибирання неминуче. Однак, якщо забиратися всією сім'єю, це не повинно зайняти багато часу. Якщо хочете, ви можете ще більше збільшити мотивацію гравців, сказавши до початку гри, що програла команда буде відповідальна за прибирання!

«Збереження лісу– одна із основних задач збереження життя на планеті. Ліс є джерелом кисню, а отже і життя на землі. Ліс має значний вплив на клімат. Завдяки лісу формується тепловий режим прилеглої території. Ліс позитивно впливає на силу вітру, на стан і якість повітря. Зелені насадження очищають повітря від шкідливих речовин, пилу, газів, а також повертають у атмосферу вилучений кисень, підтримуючи постійний хімічний склад повітря.

Науковими дослідженнями доведено, що під наметом лісу забрудненість повітря у сотні разів менша, ніж у місті (до 500 разів). Один гектар лісу у віку стиглості (80 і більше років) за рік може поглинути близько 1 тонни шкідливих газів, очистити 18 млн. куб. м повітря. Один гектар хвойного лісу відфільтровує 30-35 тонн пилу в рік, листяного лісу – 50-70 тонн.

 Найбільше кисню виділяють середньовікові насадження (вік 40-70 років) – від 5 до 10 тонн на один гектар залежно від породи.

 Ліс здатний вирішувати ще одну загрозливу для людства проблему – поглинання вуглецю. Відомо, що господарська діяльність людини сприяє накопиченню вуглецю в атмосфері, що спричиняє виникнення "парникового ефекту". Один гектар лісу залежно від порід поглинає в середньому 8-10 кг вуглецю на годину.

 Ліс позитивно впливає на стан грунтів, збагачуючи їх органічними речовинами, гумусом. Винятковий вплив мають лісові насадження на гідрологічний режим і на кругообіг води в природі. Величезна корисна властивість лісу полягає в тому, що він перетворює шкідливий, руйнівний поверхневий водостік у безпечний підземний стік. Найбільше затримують поверхневий водостік лісові насадження, розміщені на схилах (до 100%).

 Ліси на ярах і балках степової і лісостепової зони укріплюють схили, послаблюють поверхневий водостік і тим самим стримують ерозійні процеси, оберігають землю від перегрівання сонцем, зменшують швидкість вітру, змінюють мікроклімат, сприяють підвищенню вологості повітря, регулюють розподіл снігу, зменшують промерзання грунту. На полях, захищених лісом, рівень урожайності завжди вищий, ніж на незахищених.

 Ліси в Херсоньській області не мають промислового значення, а виконують в основному екологічні, захисні та рекреаційні функції і тому їх роль в нашому краї винятково важлива. На 90 відсотків вони є рукотворними.»

14 грудня 2019 року вихованці ДЮКФП № 4 прикрашали  хол до Новорічних свят.

Діти сумісно із батьками та психологом створили ялинку використовуючи картон та старі гірлянди. Головною метою заходу  було донесення до дітей важливості збереження лісів України, й практичні рекомендації по створенню святкової атмосфери із мінімальними витратами.

7 грудня у ДЮКФП № 4 розпочались зимові дива!

Вихованці груп писали листи до Святого Миколая.

Діти набули навиків грамотного написання листа. Познайомились із легендою про Святого Миколая. Дізнались про місця знаходження  сучасних чарівників – Святого Миколая, діда Мороза  та інших.

У ході роботи , діти міркували про справжні дива: про  цінність матеріального  та безцінність емоційного, духовного життя. Таким чином, примітивні бажання подарунків  від Миколая й діда Мороза  як телефони,іграшки та інше, були замінені на відпочинок для батьків, розум, чарівну паличку для створіння  веселого настрою тощо.

Перед  запакуванням листів у конверти із марками та адресою, ведуча посипала їх чарівними блискавками, які привезла Завідувач відділу прямісінько із Карпат ))) Для того, щоб листи точно-точно дійшли до Святого Миколая!

Якщо ви теж маєте бажання відправити листа, ось вам адреса :

78600
м.Косів
вул. Дружби, 84
Івано-Франківська область
Святому Миколаю

Але пам’ятайте, що писати потрібно тільки від щирого серця та просити щось,що може допомогти творити добро!

23 листопада, у холі басейна відбувся відкритий турнір з доміно серед вихованців гуртків ДЮКФП №4.

Метою заходу було тренування уваги та логічного мислення, а також відпрацювання відчуття конкуренції та навичок у змагальній діяльності.

Не дивлячись на те, що діти сприяли гру як серозне змагання, весь захід наповнювали яскраві емоції та позитив.

30 листопада у ігровій зоні, організованій у холі басейна ДЮКФП № 4 майстер-клас"Скринька" познайомив вихованців гуртків із технікою орігамі та квілінг.

Захід був спрямованих на виконання декілька цілей :

 набуття навичок абстрактного мислення;

розширення поглядів на людські цінності та матеріальні блага;

розвиток творчого потенціалу.

               16 листопада 2019 року у ігровому просторі ДЮКФП № 4 пройшов майстер-клас « 3D малюнок».

              Наші зустрічі вже набули системного характеру, бо всі учасники, а це як вихованці, так і їх батьки, приходять на суботні зустрічі із почуттям очікування нових вражень та позитиву.

            Головна мета заняття – розкриття талантів та спрямування енергії до досягнення внутрішньої гармонії вихованців.

            У цей суботній ранок  вихованці розмірковували над поняттям краси. Краса природи, людської душі та взаємовідносин відстежується у роботах дітей, які були виконані із допомогою холодного фарфору.

08.11.19 у холі басейну ДЮКФП № 4 відбувся урок на тему «Історія Олімпійських ігор», у якому взяли участь 11  учнів 3 класу Херсонської загальноосвітньої  школи  І-ІІІ ступенів № 46.

          Метою заходу було ознайомлення учнів історією Олімпійських ігор: атрибутика, легенди створення Олімпійських ігор та види змагань у давнину.

          Учасникам була показана презентація із цікавими історичними фактами. Разом із психологом ДЮКФП № 4 – Неделевич Євгенією.Діти міркували про особливості Олімпійських ігор у стародавні часи, схожостями та розбіжностями із сучасними дисціплинами Олімпійських змагань.

          По завершенню учасники заповнювали анкету учасника конкурсу «Знавець Олімпійських ігор», яка дає змогу, тому хто дасть найбільшу кількість правильних відповідей, отримати приз: зошит із Олімпійською символікою, значок, ручку та солодощі.

У холі  басейну ДЮКФП№ 4 для вихованців, батьків та гостей організовано ігровий простір.

        26 жовтня 2019 року усі бажаючі мали змогу прийняти участь у інформативно-просвітницький грі «Ліза та ії друзі подорожують світом» розроблену за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади та Міжнародної організації з міграції  в Україні.

        Основною метою гри є інформування дітей молодшого та середнього шкільного віку про проблему торгівлі людьми і правила безпечних подорожей, а також вироблення навичок безпечної поведінки в ситуаціях якій потенційно можуть призвести до потрапляння у  торгівлю людьми в ігровій формі. Гра також торкається питань толерантності, командної роботи та розвитку лідерських навичок у команді.

       У ході гри учасники здійснювали подорож навколо світу максимально безпечно у ігровій ситуації. Під керівництвом ведучої – практичного психолога ДЮКФП № 4 – Неделевич Євгенії Вікторівни - діти збирали уявну валізу у якої мали бути речі необхідні у подорожах, а психолог пояснювала призначення тих чи інших речей.

        Дуже цікавою частиною заходу був дзвінок  до Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів – консультант якої  відповідала на питання учасників та надала необхідну інформацію щодо подорожей й безпеки життя за кордоном.

       По закінченню гри діти взяли  участь у груповому  обговоренні необхідності дотримуватись заходів безпеки під час подорожей та отримали солодку винагороду.

Діагностична робота - необхідний початковий етап у роботі психологічної служби.

Наразі проводяться психодіагностична робота із вихованцями та їх батьками у наступних напрямках :

-Діагностика готовності вихованців до занять

-Діагностика адаптованості вихованців гуртків

-Діагностика сімейних відношень

-Визначення властивостей нервової системи

 - Діагностика емоційного стану керівників гуртків та адміністрації клубу.

12 та 13 лютого 2019 року, на базі басейну ДЮКФП  № 4, для вихованців гуртків з плавання відбувся майстер-клас «Подарунок   до  дня  Св. Валентина»

Діти мали можливість створити унікальний подарунок для своїх коханих….. батьків))) Так, саме коли я задала питання : «Для кого ви будете створювати свій подарунок до дня Св. Валентина?»

Діти відповідали – для мами, для тата, для бабусі чи дідуся…

Дитинство чарівне, саме тому, що  для дітей любов,кохання та ніжні почуття асоціюються із родиною.

На майстер-класі  були діти від 7 до 12 років, і як з’ясувалось, ці янголятка наповнені  найсвітлішими почуттями до своїх рідних!

Виконувавши свої роботи, юні спортсмени вели бесіду про важливість кохання у житті, про те, що кожній людині потрібна підтримка, порозуміння та прийняття. Також, ми разом із дітьми міркували про досягнення олімпійців: як їм вдалося перемогти? Хто їх підтримував? Що відчували на п'єдесталі слави? 

Розмовляючи із дітьми, ми маємо можливість більше дізнатися про сучасний світ дітей : про що діти мріють, що їх цікавить та багато цікавого взагалі… 

Мастер клас « Чобіток»

19 грудня 2018 року, у холі ДЮКФП № 4,  на честь  свята Дня святого Миколая, був проведений майстер клас від ведучого психолога клубу фізичної підготовки Неделевич Євгенії, за участю вихованців. Діти мали можливість власноруч створити новорічну прикрасу. Така робота сприяє розвитку  емоційної стабільності, та перетворення деструктивної поведінки в позитивне русло. Творча робота супроводжувалася виховною бесідою, на тему «Як робити добро». Діти разом з батьками приймали активну участь у всьому процесі роботи, що сприяло зміцненню родинних відносин, та налаштування на зимові свята. Усі учасники отримали масу позитивних вражень та гарний настрій.

Ведуча: практичний психолог Неделевич Євгенія Вікторіавна.

   11 грудня 2018  року, на базі ДЮКФП № 4, у холі басейну, відбувся творчий майстер-клас «Чобіток»  для вихованців гуртків із плавання.

На занятті діти власноруч створювали чобіток для солодощів, до дня Святого Миколая, поринувши у казкову атмосферу добра та чарівництва.

У ході роботи, діти активно підтримували бесіду на тему добра й зала, та міркували з приводу різниць справжнього, щирого добра та справ, які люди роблять для інших, але із своєю вигодою.

27-28 листопада на базі  ДЮКФП № 4, відбулися творчі майстер - класи для дітей. На заході вихованці створювали спортивну сумку власного дизайну.

Майстер – клас « Спортивна сумка», надав дітям можливість активізувати свої творчі здібності,  що  позитивно впливає на емоційну активність та само регуляційні навички маленьких спортсменів. Майстер – клас супроводжувався бесідами на такі теми ;

·        Що для тебе спорт?

·        Чому змінюється багато речей у нашому сучасному світі?

·        Як спорт допомагає людині бути вільною і здоровою ?

Діти надавали дуже цікаві відповіді. Сумлінно працювали та завзято обговорювали задані питання. Таким чином була проведена           психологічно  –  корекційна  робота  в напрямках мотивації дітей до здорового способу життя та відпрацювання навичок позитивного мислення. 

Ведуча : практичний психолог Євгенія Неделевич

    У нашому суспільстві полюбляють ідеалізувати дитинство та підлітковий вік, нарікаючи на те, що лише доросле життя сповнене справжніх турбот, реальних проблем, стресу та переживань. Але дуже часто це зовсім не так.
 Розмова із підлітками про їхне життя відкривають нам очі на чимало речей. Попри те, що батьки живуть в одному домі з цими молодими людьми, щодня спостерігаючи їхні злети та падіння, та батьки й не усвідомлюють більшість із часом невидимих тисків — біологічних, соціальних і психологічних, — які надзвичайно ускладнюють життя підлітків у 21 сторіччі. Так, зазвичай вони не виплачують іпотеку та не мусять утримувати інших людей, але це не значить, що їхнє життя є простим.

Ось лише кілька причин, чому життя ваших підлітків може бути стресовішим за ваше:

Недосипання — реальна проблема
«Відправляти дітей до школи о 7 ранку — це те саме, що відправляти вас нас роботу о 4 ранку», — каже Вільям Демент, професор психіатрії і поведінкових наук Стенфордського університету. Згідно з дослідженням, яке провели у медичній школі університету Браун, учні 9 і 10 класів потребують 9 годин сну щодня, щоби підтримувати оптимальну когнітивну спроможність. Та з опитаних 3 тисяч учнів, підлітки в середньому сплять лише 7.5 годин напередодні шкільного дня. Недосипання є більшою проблемою серед хлопців порівняно з дівчатами. Якщо ж підлітки не отримують ті самі 9 годин сну, їхній організм починає працювати проти них самих.
Відправляти дітей до школи о 7 ранку — це те саме, що відправляти вас нас роботу о 4 ранку.
Дослідження показують, що у підлітковому віці біологічні ритми відстають на дві години, порівняно з середнім показником дорослої людини, перетворюючи тінейджерів на нічних сов, яким складно прокидатися рано вранці. Отже, ранній початок уроків спричиняє недосипання, яке слідом може спричинити відставання, проблеми з пам’яттю, зміни настрою та проблемну поведінку.

Гормони, тривожність і депресія — у розквіті
Не заперечуватиму, що підліткові гормони разом із тими сильними емоціями, що вони провокують, можуть спричиняти чимало клопоту дорослим. Та уявіть лише, як воно — носити в собі цей вир відчуттів 24/7. Це надзвичайно виснажує. І не гормонами єдиними: раптове зростання, місячні, акне та ламання голосу підсилюють відчуття повної відсутності контролю над собою, що тільки посилює тривожність і депресію у підлітковому віці.
Зовнішній тиск на додачу до бурхливих гормонів завдають чималого клопоту середньостатистичним підліткам.
Проект Національного інституту здоров’я засвідчив, що кількість серйозних нападів депресії в тінейджерів зросла з 8.7% у 2005 році до 11.3% у 2014 році. Дослідження також показує, що ризик депресії зростає під час переходу від дитячого до підліткового віку. Дівчата є більш вразливою у цьому випадку категорією: кількість випадків депресії серед них зросла з 13.1% до 17.3% протягом десяти років з 2004 до 2014. Чому ж рівень схильності підлітків до депресії зростає і чому найбільше потерпають саме дівчата? Тут науковці не мають певної відповіді. Та вони виявили, що рівень кібер-булінґу зріс також саме серед дівчат. А також, що дівчата значно інтенсивніше користуються текстовими додатками для спілкування, що пов’язують із імовірністю депресивних настроїв. Отже, зовнішній тиск на додачу до бурхливих гормонів завдають чималого клопоту середньостатистичним підліткам.

Дівчата значно інтенсивніше користуються текстовими додатками для спілкування, що пов’язують із імовірністю депресивних настроїв.
Життя підлітків не належить їм самим
У школі більшість речей вирішують замість учнів: які предмети вчити, що вдягати та за яким розкладом жити. Брак контролю над такими речами спричиняє стрес. Дорослі ж більш автономні та мають змогу робити, що заманеться, та якщо підліток спробує вчинити так само, його чи її поведінку охрестять бунтом. У звіті, опублікованому Journal of Psychoeducational Assessment, автори показують, що учні працюють відданіше та отримують більше задоволення від навчання, якщо керуються власним перфекціонізмом. Іншими словами, коли підлітки самі ставлять собі цілі та вибудовують сподівання, тобто і власне майбутнє, вони зазвичай щасливіші та більш умотивовані.
 Ви маєте одного шефа чи шефиню, а звичайний підліток має шістьох
Уявіть собі шістьох босів, кожен з яких має більше чи менше влади над вашим щоденним життям зараз і подальшим майбутнім. Кожен із них також має різні очікування, методи роботи, рівень компетентності й емоційного інтелекту. І якщо один із них незадоволений, ваша подальша кар’єра опиняється під загрозою. Підліткам, зазвичай, доводиться мати справу з шістьма різними вчителями, які по суті є їхніми «шефами» — не кажучи вже про батьків або опікунів. Якщо доросла людина має поганого шефа чи шефиню, то має можливість піти на іншу роботу. Пересічний підліток — ні. Погіршує ситуацію і те, що, як переконують торішні дослідження, стрес серед вчителів може провокувати стрес в учнів. Після вимірювання рівня кортизолу, так званого гормону стресу, в учнів початкової школи, дослідники виявили, що він значно підвищується, коли їм викладають учителі з синдромом «професійного вигорання».
Якщо доросла людина має поганого шефа чи шефиню, то має можливість піти на іншу роботу.Пересічний підліток — ні.
Інше дослідження, розвідка Гелапа 2016 року, показало, що 46% учителів звітують про високий щоденний рівень стресу. Тож проблема може бути значно серйознішою, ніж здається. Тим більше, що, коли вчителі потерпають від стресу, учні мають гірші показники рівня соціальної адаптації та успішності. Це, звісно, не означає, що всі вчителі наших дітей — жахливі люди зі стресом. Це просто нагадування про те, що будь-який учитель — чи будь-яка інша доросла людина — може викликати у підлітка відчай.

Виділятися, але не відрізнятися — справжня дилема
Боротьба за ідентичність є важкою. Підліткам подобається бути особливими, але водночас не відрізнятися від інших. Через це вони часто зіштовхуються із тиском з боку однолітків, батьків і суспільства, чиє визнання вимагає від підлітків певної поведінки. Дослідження факультету психології Ілінойського університету, де взяли участь майже 500 підлітків, виявило, що соціальний тиск провокує депресію. Вчителі також відзначили, що такий тиск негативно позначається на успішності та загальному емоційному самопочутті учнів. Ба більше, у тих випадках, коли підлітки не могли пристосуватися до зовнішніх подразників, вони зациклювалися на цьому факті, що тільки погіршувало ситуацію та збільшувало схильність до депресії.
Дівчата вразливіші до соціальних невдач ніж хлопці, оскільки приділяють більше уваги міжособистісним зв’язкам і, відтак, чутливіші до соціального тиску з боку однолітків і власної негативної самооцінки.
Від смерті друга внаслідок бійки до відчуття виключення коли тебе не запрошують на вечірку — з-поміж прикладів стресових ситуацій, перерахованих дослідниками, було все, що може підірвати соціальну захищеність та ідентичність. Зазвичай, дівчата вразливіші до соціальних невдач ніж хлопці, оскільки приділяють більше уваги міжособистісним зв’язкам і, відтак, чутливіші до соціального тиску з боку однолітків і власної негативної самооцінки.

Непевне кар’єрне майбутнє
Ті з нас, хто зростали без інтернету, мали відносно безтурботні підліткові роки. Нас не так часто напосідали думки про майбутнє безробіття і безвихідне фінансове становище: який би фах ми не здобули, нам неодмінно вдасться знайти роботу та збудувати кар’єру у майбутньому.
Глобальні економічні зсуви, автоматизація виробництва, глобалізація та ринок праці, що стає дедалі більш жорстким і конкурентним, — усі ці фактори сприяють високій тривожності нинішніх молодих людей.
Боюся, що сучасні підлітки перебувають у геть іншій ситуації. Глобальні економічні зсуви, автоматизація виробництва, глобалізація та ринок праці, що стає дедалі більш жорстким і конкурентним, — усі ці фактори сприяють високій тривожності нинішніх молодих людей. Через стрімкий розвиток штучного інтелекту, вони одного дня неодмінно опиняться у кризовій ситуації, яка незворотно сколихне світову економіку та ринок праці. Насправді, підліткам уже стає дедалі складніше передбачити свій кар’єрний шлях. Кейті Девідсон пише у своїй книжці «Тепер ви зрозумієте: Як наука про мозок і уважність змінить те, як ми живемо, працюємо та вчимося» (Now You See It: How the Brain Science of Attention Will Transform the Way We Live, Work and Learn, 2011), що 65% учнів початкової школи працюватимуть на роботах, які сьогодні ще не існують. Ця ідея безумовно є дещо захопливою, та ускладнює спроби спланувати власне майбутнє, що може бути доволі страхітливим відчуттям.

Психолог ДЮКФП №4

Евгенія Неделевич 066 882 30 42

«Як припинити кричати, карати, просити»

08.10.18

Батьки та тренера майбутніх зірок спорту відіграють суттєву роль у спортивному становленні й розвитку своїх дітей. При цьому їм важливо знати, що́ треба казати своїм дітям і як це робити до, під час і після спортивних заходів.

 «Як виховувати дитину?» - риторичне питання. Навіть найкращі у світі вихователі не завжди можуть надати чіткі, універсальні рекомендації, які підійдуть більшості дітям, батькам та тренерам.

Але, існують практичні та ефективні стратегії для батьків, вихователів і тренерів, які допомагають дитині БАЖАТИ співпрацювати із дорослими, після першого прохання, без повторень та нагадувань.

Ця стратегія має назву «Позитивна  мотивація», яка має  чіткі, прості та зрозумілі поетапні рекомендації для досягнення таких результатів як:

·        Виражене бажання дитини починати та продовжувати робити все необхідне для досягнення цілей, навіть якщо дитина не отримує постійної насолоди від того, що робить (відвідування треніровок,  виконання домашнього завдання, дотримання правил тощо, - це приклади тих випадків коли, необхідна виражена мотивація для запобігання свідомого та підсвідомого опіру);

·        Виконання прохання, вказівки тренера, батьків  - відразу, без нагадувань та нарікань.

·        Усвідомлення наявності ті цінності своїх талантів, та використання цих талантів та сильних сторін своєї особистості;

·        Знання, прийняття та готовність працювати із своїми слабкими сторонами (лінь,тривога, залежність від оцінки оточуючих та ін..);

·        Робити для себе все можливе, без очікування або  вимагання, щоб хтось інший зробив за це нього;

·        Повага до почуттів інших, та усвідомлення впливу своїх дій, на почуття інших людей.

Вказані вище пункти не мають нумерації  тому, що мають однакову цінність для особистості .

Основна спрямованість стратегії «Позитивної мотивації»  це співпраця дітей із наставниками.

Співпраця не є вродженою рисою, це звичка, яку людина набуває і яку можна відпрацювати,розвити та автоматизувати (перевести із свідомого у підсвідоме виконання)

З чого почати :

1.     Власний приклад ( необхідно розробити  правила які ви самі будете притримуватись для надання дитині візуального прикладу поведінки, діти усвоюють лише 10% того, що ми їм кажемо, 90% інформації вони зчитують візуально, тобто спостерігаючи);

2.     Послідовність ( дуже важливо, буди послідовним у діях та словах, якщо дитина постійно чує нарікання, погрози, обіцянки,але до справи діло не доходить, вони просто чекають «може пронесе…»; або можуть якби «відключати» увагу припинаючи слухати вас);

3.     Чіткість вимог ( вам знадобиться скласти перелік тих здібностей та рис поведінки які на вашу думку необхідно розвивати в дитині)

4.     Увага (для закріплення бажаної поведінки у дітей, необхідно хвалити дитину, але тільки за конкретні дії і обов’язково у правильній формі; Наприклад, якщо дитина зробила без помилок домашнє завдання, то правильно буде казати похвалу так : «Мені дуже приємно що ти, сьогодні та виконал(ла) домашнє завдання самостійно та сумлінно.»

Або «При виконанні домашнього завдання ти був(була) уважним, та використав набуті на заняттях знання,що дало тобі можливість бути самостійним»)

Може здаватись що рекомендації  складні, та часозатратні,але якщо ви постійно будете практикувати, з часом взаємовідносини із дитиною будуть приносити вам тільки радість,приємні емоції та взаєморозуміння)

 Якщо у Вас з’явилися питання звертайтеся до практичного психолога ДЮКФП № 4

Консультації безкоштовні                        066 5079107 Кравців Валентина